• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Бібліотека
• Виховні години, бібліотечні уроки та заходи

«Ми до тебе, казко, в гості завітали»

( Подорож на станцію «Казкова»)

Учитель: Добрий день, усіх вітаєм.

Раді бачити тут вас.

А тепер скажіть, будь ласка,

Що чекаєте від нас?

Добрий день, вітаєм вас.

Настає дозвілля час.

Діти наші, не зівайте.

Добру казку починайте.

В казку вирушим всі разом,

Перешкоди всі пройдем.

А хто буде сумувати,

Із собою не візьмем.

Сьогодні ми зібралися тут всі разом для того, щоб побувати в гостях у казки.

Діти дуже люблять слухати казки, а дорослі з великим задоволенням розповідають, читають їх дітям. Казка жила, живе і вічно буде жити. Вона буде існувати стільки, скільки будуть жити люди.

Казка буває сумна і весела, казка навчає нас розуму, висміює ледачих і хвальків. Дарує щедрість, багатство хорошим людям.

Тому сьогодні ми допоможемо нашим дітям побувати у казці. Ще раз перегорнемо сторінки улюблених книжок, зустрінемося із улюбленими героями і, звичайно, побачимо, як, у котрий раз, добро перемагає зло.

Сьогодні ми казку до нас запросили,

Щоб бачити її і слухати гуртом.

А казка у лісі десь там заблудилась,

Давайте її погукаєм разом.

- Діти, я , навіть, не запитую, чи любите ви казки. Звичайно, любите. У кожного з вас є любима казка. Я порахую до 5, а потім плесну в долоні, а ви кожен назвіть свою казку. Чудово! Яке розмаїття!

- Ви знаєте, діти, сьогодні на нашу станцію повинні були з'явитися казкові герої. Але я поки що бачу, що тут на станції з'являвся тільки листоноша Пєчкін і приніс багато телеграм на адресу нашої станції.

- Цікаво. Хто ж їх надіслав? Діти, допоможіть прочитати.

( Діти читають телеграми )

Дуже засмучена. Мишка розбила яєчко, прийти не зможу.

Курочка Ряба.

З'їв семеро козенят. Болить живіт.

Вовк.

Від дідуся втік, від бабусі втік, а лисичка відпускати не хоче.

Колобок.

Ніяк не витягнемо ріпку, тому прибути не зможемо.

Дід, баба. Внучка.

- Діти, я вважаю, що причини поважні. Ну нічого. Не будемо сумувати. А будемо розважатись. З казкою завжди весело.

- Дзвени, дзвени, мій дзвонику

Дзвени гучніш, гучніш.

І всім, хто любить казку,

Допоможи скоріш.

1. Відгадайте казкові загадки від

Любі діти, коли йшла,

По дорозі це знайшла.

Це хатинка невеличка,

Ми у казці.... ( “Рукавичка”)

Від цієї булави

Змій позбувся голови.

Прагне хлопчик буть хоч трошки

Схожим на .... ( “Котигорошка “)

Хто до нас прийшов на свято,

Вередливий та пихатий?

Вередлива то коза

Ми у казці .... ( “ Дереза”)

Хто на гусячих крилятах

Прилетів до мами й тата,

Був міцний. Бо їв кулешик.

Це відомий всім .... ( “ Телесик”)

На голову глечик лисиця наділа,

Мерщій до річки поспішила,

Скоріше глечика сварити, у річці жартуна втопити.

І не подумала лисиця.

Що і сама може втопиться. ( “ Лисиця і глечик”)

Сидить півник на печі.

Їсть смачненькі калачі.

Тут лисичка прибігає.

Мерщій півника хапає.

Біжить котик рятувати,

В лисиці півника забрати. ( “ Котик і півник”)

Знайшов півник колосок,

Змолов борошна мішок.

Спік негайно у печі

Пиріжки та калачі.

Мишенят не пригощав,

Бо жоден з них не помагав. ( “ Колосок”)

2. А зараз хочеться перевірити, чи добре ви запам’ятали пісні та притчі наших героїв.

- Яку пісеньку співав Колобок?

- Яку пісеньку співала мама-коза, коли поверталася з лісу додому?

- Як гукала свого сина Івасика-Телесика мати?

- Як кликав Півник на допомогу Котика?

- Як просив Івасик-Телесик гусеняток?

- Як відказувала Коза-дереза, коли сиділа в заячій хатці?

3.” Скільки героїв – назвіть”. Такий конкурс пропонує Дюймовочка.

- Кого зустрів Колобок у лісі?

- Кого спіймав солом’яний бичок ?

- Скільки тварин тягло ріпку ? ( 3)

- Кого перелякав Пан Коцький?

- Хто жив у рукавичці?

- Хто вимагав від Кози-дерези покинути зайчикові хатку?

4.“ Яка кінцівка у казки?” Хоче дізнатись Івасик Телесик.

- Хто вигнав мишенят Круть і Верть із-за столу?

- Хто вигнав козу-дерезу із зайчикової хатки?

- Хто їв пиріжки у казці “ Колосок”?

- Хто розтанув на сонці у казці “ Солом’яний бичок”?

- Яку винагороду одержало гусеня у казці “ Івасик-Телесик”?

5. Відгадайте загадки і скажіть, у якій казці відгадка є головним героєм.

Хоч у нього й шуба є,

Та як холод настає,

Він не їсть, тоді й не п’є,

І не ходить, й не гуляє,

А у лігво спать лягає. ( Ведмідь)

Я руда, низького зросту,

Хитра я і довгохвоста.

На курей я вельми ласа –

В них таке смачненьке м’ясо.

Вовку-брату я сестриця.

А зовуть мене ....( Лисиця)

Гострі кігті має –

В подушки ховає.

Лазить все на плотик.

А зоветься ... ( Котик)

Має клешні й довгі вуса.

Я і сам його боюся,

Бо щипає, мов гусак,

Ну а звуть щипаку .... ( Рак)

Пар довгих вушок.

Сіренький кожушок.

Скорий побігайчик,

А зоветься ... ( Зайчик)

В лісі є кравець чудовий,

шиє звірам він обнови.

Для ведмедів кожушки, для лисички – сорочки.

Для куничок – рукавички,

А для білочок – спіднички.

Зайцю – валянки на лапки,

І собі пошив піджак.

Хто кравець такий .... ( Їжак).

6. “ З якої казки ці герої?” робота з ілюстраціями до казок.

7. “ Чи уважні ви читачі” . Питання для кмітливих.

- На яку геометричну фігуру схожий колобок? ( Коло)

- Яким по порядку вліз у рукавичку Ведмідь? ( Сьомим)

- З якого посуду пригощав журавель лисичку ? ( Глечика)

- Що пік півник у казці “ Колосок”? ( Пиріжки)

- Скільки звірів упіймав бичок? ( 4)

- На якому дереві заховався Телесик? ( Дуб)

- Скільки діб летіла булава Котигорошка? ( 12)

8 . Розв’язування кросворда.

9. Скласти казочку, продовжити казку.

Заключне слово учителя.

Казка – це дитинство людства і його мудрість. Читайте і слухайте казки, легенди, пісні. Вивчайте казки і переказуйте. Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас і після нас, хай виховують нас і вчать, як треба жити по правді.

Казок на світі є багато.

І веселих , і сумних.

То ж чи можемо

Прожити ми без них?

Не можем без казки у світі ми жити,

Бо казка нас вчить, як потрібно дружити,

Як зло подолати, як хитрих провчити.

Як чуйних і добрих, й сміливих любити.

Як добре, що казка усіх нас зібрала,

Дорослих і діток разом поєднала.

Гукайте іще нас з собою в мандрівку –

Ми знову прийдемо до вас на підтримку.

Сьогодні, я, думаю. Всім було цікаво і весело. Ми пригадали наші знайомі казки, героїв. Але час повертатися з мандрівки.

Всі разом казки згадали.

Гостям нашим показали.

Всі разом: От і казочці кінець.

А хто слухав – молодець!

ЗАЙЧАТКОВА КАЗОЧКА

Бігло лісом сіреньке Зайчатко. Стриб-скік! Стриб-скік! Гульк, а на стежці лежить... казочка. Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морк-винка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.

Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто вміє читати. Це, мабуть, дуже цікава казочка!» Тільки подумало так Зайчатко — назустріч Лисиця.
— Добридень, Зайчику! Що то в тебе за книжка? — питає.
— Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я по¬слухаю!
— Добре, Зайчику! — погодилась Лисиця. На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по
рядках водить:
— Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смач¬нішою була сама курочка...
— Ні, тьотю Лисице,— перебило Зайчатко.— Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок.
— Ти бач, Зайчисько нікчемний! — образилась Лисиця.— Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!
І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі — Сірий Вовк, хазяїн того лісу.
— Добридень, дядю Вовче! — привіталося Зайчатко і книжечку простягнуло.
— Добридень, косоокий! — відповідає Вовк, а сам дивується.— Навіщо мені твоя книжечка?
— А ви почитайте, дядю! — прохає Зайчатко.— Це, мабуть, цікава казочка.
— Казочка? — перепитав Вовк.— Ну, гаразд, косоокий, можна й — ха-ха! — почитати...
Розкрив Вовк книжку і каже басом:
— Жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне...
Зайчатко послухало трохи вовчу казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжку. Зазир¬нуло та з дива аж лапками сплеснуло:
— Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!
— У-у-у! — розсердився Вовк і шпурнув книжку далеко в кущі.— Забирайся, а то з'їм. Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі каз¬ки — про смачних козенят. У-у-у!
Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більш перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.
— Заспокойся, Зайченятко, заспокойся, сіреньке! — сказав хлопчик ласкаво і погладив Зайча.— Хто скривдив тебе?.. А це що, казоч¬ка? Які малюнки цікаві! Нумо почитаємо її!
І прочитав хлопчик сіренькому Зайчаткові казочку, що була у книжці,— про білого кролика і веселого їжачка.
— А тепер, Зайчику, тобі пора до мами,— сказав хлопчик і простягнув йому казочку.— Рости скоріше, вступай до лісової школи і те-навчишся читати.
— Неодмінно! — сказало Зайчатко. І в зеле¬них кущах майнув його смішний хвостик. От і все.
Юрій Ярмиш

? 3 ким зустрілося Зайчатко в лісі?
? Як треба читати слова Зайчика, Лисиці, Вовка, хлопчика?
? Чому Лисиця і Вовк по-різному «читали» ка¬зочку?
? Знайди у тексті казки зачин, основну частину і кінцівку.
? Які епізоди казки зображено на малюнках?
? Попрацюйте разом! Підготуйтеся розігра¬ти цю казку за ролями.

Виховна година: "Я - громадянин і патріот держави"

Мета: розширити знання учнів про рідну державу, розкрити суть понять «громадянин», «патріот», «патріотизм»; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України і її патріотом; виховувати любов до рідної землі, до своєї держави.

Перебіг заходу

Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво - луна,

Це – моя Україна, це - моя Батьківщина,

Що як мама, як тато одна.

На сьогоднішній виховній годині ми поговоримо про патріотизм, оскільки він є актуальним завжди. Тема нашої виховної години – «Я громадянин і патріот держави». Поглибимо свої знання про рідну державу, розкриємо суть понять «громадянин», «патріот», «патріотизм».

Епіграфом виховної години є вислів Іллі Шевельова: «У кожному з нас,хочемо ми того чи ні, закладена частинка Батьківщини. Не любити Батьківщину так само неприродно, як не любити себе». Чи погоджуєтесь ви з думкою І. Шевельова, скажете після нашої розмови про патріотизм.

Щоб брати участь в обговоренні будь - якої проблеми, необхідно оперувати певною термінологією. З’ясуємо, чи знаєте ви, що таке громадянин, патріот, патріотизм. Порівняємо ваші знання з тлумаченням їх за словником.

Отже:

- громадянин – це особа, що належить до постійного населення якої – небудь держави, користується її правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави. – патріот – це той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Патріот із грецької означає «земляк», «співвітчизник», «людина, яка любить свою Батьківщину».

- патріотизм – це любов до Батьківщини, до свого народу.

Ми – Українці! Це звучить гордо. Нам пощастило народитися на мальовничій, щедрій та багатій землі.

З чого починається Батьківщина для нас? Що означає? З чим асоціюється? Напевно, з місцевістю, де народилися й росли, де минули найкращі, найщасливіші моменти життя, куди линемо у хвилини скрути. Наша маленька Батьківщина завжди з нами, у найпотаємніших куточках нашої душі, вона зігріває й підтримує нас. Ще Наполеон вважав: «Любов до Батьківщини - перше достоїнство цивілізованої людини».

Ведуча: Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонами національно свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояла свій демократичний вибір. Це рік єднання, пробудження і консолідації українського народу. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності. Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси - нотами потужного гімну волі.

Героям Небесної Сотні

Як журавлі, що ринули у небо,

Покинувши цей грішний світ

Лишили по собі кривавий,

Та героїчний слід…

Вони не думали, що буде

Не думали про щастя чи добро.

Вони ішли…Ішли назустріч смерті,

І страху зовсім не було.

Небесна Сотня – герої незборені,

Найкращі, найвідважніші сини,

Яскравим сяйвом в небі засвітились,

Щоб інші мріяли, любили і жили.

Ведучий: Були роки, народилися нові покоління. Кожне наступне дивиться на минуле очима свого часу. Утім події такої ваги єднають усіх, з роками набуваючи все більшої ваги. Ця війна стала однією з найтрагічніших в історії нашого народу.

Ведуча: Чорною хмарою нависли над людьми звістка: війна. Настали тяжкі для народу дні. Нажите, набудоване роками стає руїнами, пустирями. Усе палає, земля здригається від вибухів снарядів і реву танків. Смерть, вогонь і попіл, руїни і страшну пустелю залишають після себе окупанти. Ворог спрямував свою смертоносну зброю проти кожного мешканця нашої країни, намагаючись знищити нас.

Ведучий: Проявляючи мужність і героїзм, захисники в жорстоких боях відстоюють кожний клаптик рідної землі.

Ведуча: Війна. Найважча. Найгірша. Та, що зруйнувала щасливе життя. На захист своєї Батьківщини піднявся весь народ.

Ведучий: Усі, хто може тримати в руках зброю - воюють. Інші не покладаючи рук працюють заради перемоги.

Ведуча: Та не всім це до душі. Росія ніяк не може пробачити Україні її незалежність. Ліна Костенко писала: « У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковні». Вороги розуміють, що тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна буде й надалі тримати в покорі». І щоб нас зробити слабшими, недруги намагаються нас розсварити. Російські сепаратисти зазіхають територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Сьогодні на вокзалі бачила солдата…

Стояв один – його ніхто не проводжав:

Квиток на схід, рюкзак і плащ палатка,

Немов він сам від себе на війну тікав.

Сумний, стурбований, глибокий,

Задумливо і мужньо в самоті стояв,

Хоч перед ним дорога – світ широкий,

Але він стежку свою власну вже обрав.

Не в далі дальнії, щоб щастя пошукати,

Не в ті незвідані, чудові й радісні краї,

А в пекло – смерті в зуби їде заглядати -

Боротися за волю на своїй землі!

І шкода стало невідомого солдата:

Він сам – та й я нікого вже не жду,

Тому тепер на нього буду я чекати,

Тепер я в Бога за усіх самотніх попрошу!

«Не полишай одних в скруту годину,

Дай мужності, надії й сили їм пошли!

Дружині – чоловіка, матері – дитину,

І сестрі – брата, прошу, рідного верни!»

Я мовчки проведу тебе, коханий, брате, сину,

Й чекати буду рідного тебе з війни…

Тепер ти просто зобов’язаний й повинен,

Живим та неушкодженим прийти!

Ведучий: У цій війні народжуються герої. Вони бачать смерть в обличчя. Війна їх загартовує, робить мужніми, дужими. Нині воїни живуть на грані можливого. Вони багато чого зрозуміли. Та й ми зрозуміли, що для мирних жителів найбільше зло – це коли на твоїй території перебувають громадяни іншої держави. Бо, за будь – яких законів, той хто перебуває на чужій території, ризикує стати носієм свавілля.

Ведуча: Час спливатиме, але дуже важливо, щоб юні знали і пам’ятали про тих, хто не жаліючи сил, здоров’я і життя воює за незалежність.

Ведуча: Народжені жити, любити, творити давно пішли з життя для них війна закінчилася не салютом, а свинцем у серці. Вони заповіли нам берегти, пам’ятати і любити свою Батьківщину. Тож завдання нашого покоління – не забути людей, які прославили Україну своїм героїзмом.

Виходить Мати із свічкою в руках. На фоні музики каже:

Я – мати, мати всіх дітей,

Що на фронтах воєнних полягли.

Сьогодні я звертаюсь до людей,

Щоб мир у світі пильно берегли.

Я – мати… Я крізь все пройшла:

Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей.

Розтоптана і знищена була,

Та через роки йду я до дітей.

В душі моїй горить пекельний біль.

За всіх, усіх, яких не повернуть.

І крик душі лунає звідусіль.

Вони до нас ніколи не прийдуть…

Та я не вірю в похоронки ті!

Живі вони, бо пам'ять ще жива!

Мої сини, соколики ясні…

А всюди квіти… квіти…і трава.

Я – мати! Я до вас іду,

Щоб захистити, відвернути зло.

Та відвести від всіх людей біду,

І щоб війні ніколи не було.

Тож встаньте всі і голови схиліть,

Згадайте тих, хто йшов через фронти.

І вдячністю хвилину помовчіть,

Щоб пам'ять в нашім серці зберегти.

Хвилина мовчання

Ведуча: Так, герої не зникають. Вони передають наступним поколінням естафету своїх героїчних справ. Нехай пройдуть роки, але ми завжди будемо чути їхні голоси, які кличуть нас до боротьби за мир.

1 – й учень

Мир на Землі – це затишок і тиша,

Це сміх дитячий і душі політ,

Коли поет чарівні вірші пише

Про незвичайний, дивовижний світ.

2 – й учень

Мир на Землі – це росяні світанки,

Краса і творчість, пісня у гаях.

Мир на Землі – це вечори і ранки

Із радістю і щастям у серцях.

3 – й учень

Мир на Землі – це дім, і мама, й тато,

Й любові стільки – просто через край.

Це та земля, де щастя є багато

І в кожній хаті – хліба коровай.

Вікторина « Моя – Україна»

Вірш про Україну

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна найкраща у …(світі!)

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні…(джерельця.)

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і річки…(глибокі.)

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна – це пісня (весела.)

Це щира, багата, як світ її мова,

Крилата така, мелодійна…(чудова.)

Її обереги верба і калина,

Найкраща у світі - …(моя Україна.)

Бо нам найрідніші Вітчизна і мати.

То як же нам, дітям, її не кохати

Моя Україна – козацькая слава!

Така волелюбна й мирна…(держава.)

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати,…(відкрила.)

Вітчизна свята, дорога Україна,

Для кожного з нас ти у світі -…(єдина.)

Вікторина «Знавці нашої культури»

1. Кольори нашого державного прапора ( жовтий і синій)

2. Розкажіть перші стрічки національного Гімну (…)

3. Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями(коляда)

4. Кущ оспіваний з українських народних піснях, символ дівочої вроди( калина)

5. Дерево – символ, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат ( тополя)

6. Чим прикрашають голову українські дівчата (вінок)

7. Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя та долю, відряджаючи у далеку дорогу ( рушник)

Гра « Раз, два, три»

У цьому залі друзі всі! Раз, два, три.

(Плещуть у долоні)

Ось і я, і ти, і ми!Раз, два,три.

Привітайся з тим, що зліва(вітаються)

Привітайся з тим, що справа…

Ми – одна сім’я. (Беруться за руки.)

У цьому залі друзі всі! Раз два, три.

Ось і я, і ти, і ми! Раз, два, три.

Посвари того, що зліва. (Сварять)

Посвари того, що справа…

Ми – одна сім’я

У цьому залі друзі всі! Раз, два, три.

Ось і я, і ти, і ми! Раз, два, три.

Пожалій того, що зліва.(Гладять по голові)

Пожалій того, що справа…

Ми – одна сім’я

У цьому залі друзі всі! Раз, два, три.

Ось і я, і ти, і ми! Раз, два, три.

Посміхнись тому, що зліва.(Посміхаються)

Посміхнись тому, що справа…

Ми – одна сім’я.

Ведучий: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо, вона не може нічого змінити, як не може змінити себе саму, а якщо щось із того, призначено їй, поміняє то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим за своє. І куди б ти не пішов, твоя Батьківщина з тобою. І ми молимося за неї.

Молитва за Україну

4- й учень

Боже, Великий,Єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла промінням

Ти її осіни

5-й учень

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

6 – й учень

Молимось, Боже Єдиний,

Нам Україну храни.

Всі твої ласки, щедроти,

Ти на люд наш зверни.

7-й учень

Дав йому волю -

Дай йому волю,

Дай доброго світла,

Щастя дай, Боже, народу

На многії, многії літа!

Ведуча: Дійсно, історія багатовікових державних процесів України складна й суперечлива. Український народ завжди демонстрував високий національний дух і прагнення жити вільно й незалежно у мирі й злагоді з іншими народами.

Не плач, коли життя жорстоке

Тобі стежину шле лиху,

Ще знайдеш щастя синьооке

На вкритім тернами шляху.

І не сумуй, коли яскраве

Для тебе сонце вмить зайде,

Ще прийде час – і зірка слави

Смарагдом в душу упаде.

Життя – це поле щастя й муки,

Тому до труднощів звикай,

Та головне – безсило руки

Ніколи ти не опускай!

8 – й учень

Буде важко – кріпись!

Буде гірко – не плач!

Буде вітер – не гнись!

Не уникнуть невдач…

Якщо грози – іди!

Якщо сльози – зітри!

Якщо страшно – тримайся!

Ведуча: Війна не вивітрюється з пам’яті людей, ні! Війна вкарбовується в пам'ять народу, щемить у душі, як рана невигойна.

Ведучий: Ми не маємо права забувати жахіття цієї війни.

Ведуча: Ми не маємо права забути тих, хто загинув. Ми не маємо права забувати тих, хто захищає нашу Україну.

Ведучий: Пам’ятаймо про це.

Ведуча: Ми повинні все пам’ятати!

Ведучий: Наш народ добре знає ціну миру, мирного життя. Мир – це ранок, повний світла та надій. Мир – це квітучі сади та повний колос на ниві. Мир – це шкільний дзвоник, це школа, у вікнах якої – сонце. Добре прокидатися і знати, що в тебе попереду прекрасний день, що тобі нічого не загрожує і всі твої мрії здійсняться. Добре бути щасливим.

Ведуча: Ми бажаємо вам великого щастя та мирного неба над головою.

Повертайтеся, будь ласка живими,

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя Вас не спіткало.

Щоби Янгол закрив від біди,

І щоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайтесь, будь ласка живими,

Більш нічого нам і не треба.

Що ти знаєш про книгу?

«Брейн – ринг знавців історії книги»

1. На чому писали перші книги?

2. Як називають спеціально оброблену шкіру молодих телят чи ягнят, що використовували для виготовлення книг?

3. Із якої рослини й де виготовляли книги, які згортали у трубку?

4. Як називають переписану від руки книгу?

5. Хто створював перші рукописні книги?

6. Де з’явилася перша друкована книжка? Хто винахідник друкарського верстата?

7. Назвіть ім’я першого книгодрукаря України.

8. Коли з’явився папір і де саме?

9. Назвіть ім’я князя Київської Русі, який дуже любив книги.

10. Якими книгами користуються дуже часто, але ніколи не читають їх від початку до кінця?

Розгадування анаграм « З чого складається книга?»

ОНА+ КЛАД+БИК

( )

ЦАР+ЗОФ

( )

НА+СТО+РІК

( )

СІМ+ЗТ

( )

ЛІПА+ТУР+КА

( )

ТИЛ+КА+ТУ

( )

Конкурс «Абетка українських загадок»

1) Білий кінь у чорну смужку ( )

2) Як звали онучку Діда Мороза ( )

3) Дерево на якому голки замість листя ( )

4) Що їдять з нагоди дня народження ( )

5) Весь час умивається ніколи не втирається ( )

«Конкурс вікторина» «Відомості про книги»

1. З яких частин складається кожна книга?

2. Що допомагає швидко знайти в книзі потрібний вірш, оповідання?

3. З допомогою чого ми можемо дізнатися про зміст книги?

4. Як називають відомості, що характеризують книгу з видавничого боку: місце й рік виходу, найменування видавництва?

5. Як називають малюнки, розміщені в книгах?

Коментарi